Відмороження — місцеве ушкодження тканин, спричинене впливом на них низької температури. Охолодження організму у поєднанні з іншими несприятливими факторами призводить до замерзання.

У перебігу відмороження виділяють два періоди: дореактивний (прихований) і реактивний. У дореактивному періоді розпізнати глибину ураження важко. Місцево визначають збліднення шкіри, зниження чутливості і шкірної температури.

Розрізняють чотири ступені відмороження. Для відмороження І ступеня характерне збліднення шкіри в ділянці ураження. Після зігрівання шкіра стає набряклою і синюшною, з’являється колючий, пекучий біль. При відмороженні II ступеня утворюються пухирі з прозорою, жовтуватого кольору рідиною. Відмороження III ступеня супроводиться утворенням пухирів, наповнених геморагічним ексудатом. При відмороженні IV ступеня настає змертвіння усіх шарів м’яких тканин, а іноді й кістки.

Невідкладна допомога. При відмороженні легкого ступеня — обережний масаж уражених ділянок, якщо є пухирі — накладення асептичної ватно-марлевої пов’язки. Потерпілого укутують теплими ковдрами, внутрішньовенно вводять обезболюючі засоби (промедол, омнопон).

Госпіталізація в хірургічне або опікове відділення, при порушенні життєво важливих функцій —у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.

Діагноз охолодження організму (замерзання) може бути поставлений при зниженні температури в прямій кишці вдень нижче 36,3 °С. Для охолодження легкого ступеня характерні адинамія, озноб, блідість шкіри, утруднена мова. При охолодженні тяжкого й дуже тяжкого ступеня адинамія більш виражена, відзначається уріження пульсу і дихання, можливі ступор, судороги, знепритомнення.

Невідкладна допомога. Якщо спонтанне дихання збережене, потерпілого обережно вносять до салону автомобіля й укладають на носилки. Внутрішньовенно вливають 5 % розчин глюкози, підігрітий до температури 40—45 °С, провадять інгаляцію кисню. У більш тяжких випадках вводять сибазон, натрію оксибутират, здійснюють інтубацію трахеї і штучну вентиляцію легень. Коли є брадикардія, вводять атропін, при різкій артеріальній гіпотензії — глікокортикоїди, вазопресорні аміни на фоні постійної інфузійної терапії.

Госпіталізація обов’язкова.