Отруєння лугами. Ці отруєння спричиняються каустичною содою, гашеним вапном, концентрованим розчином аміаку, гідроксидом калію та ін.
Коли луг потрапляє в організм, руйнується слизова оболонка й омилюється жирова клітковина. Смертельна доза для дорослої людини— 7—8 г лугу, прийнятого всередину.
Клінічна картина характеризується болем у надчеревній ділянці, опіком слизової оболонки і шкіри навколо рота, кров’янистим блюванням, поносом із домішкою крові. Якщо хворий не гине у перші години, надалі можуть виникати перфорації стінки шлунка з розвитком перитоніту, тяжкі рубцеві звуження стравоходу.
Невідкладна допомога. Призначають усередину 2—3 столові ложки оцту в 150—200 мл води, розчини лимонної і винної кислот (1—2 чайні ложки в 200 мл води). Якщо хворий у коматозному стані, то промивання шлунка цими розчинами роблять після інтубації трахеї.
Як протидію можна застосовувати яєчний білок, некип’ячене молоко, олію. У перші години після отруєння потрібна інтенсивна терапія, спрямована на усунення шоку і больового синдрому, корекцію кислотно-основного стану.
Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.
Отруєння фосфорорганічними сполуками. Часто трапляються отруєння фосфорорганічними інсектицидами, які попадають в організм людини через травний канал, шкіру, дихальні шляхи. Ці речовини належать до групи інгібіторів холінестерази і мають мускарино- і нікотиноподібну дію.
При тяжкому отруєнні дуже швидко настає смерть в результаті набряку легень. При легкому і середньому отруєнні спостерігається нудота, блювання, біль у животі, головний біль, запаморочення, пітливість, різке звуження зіниць, неспокій, брадикардія, підвищення температури тіла.
Тяжкість стану поступово наростає: виникає утруднене дихання внаслідок виділення великої кількості бронхіального секрету, розвивається набряк легень, з’являються судороги.
Невідкладна допомога. Введення внутрішньовенна специфічного антидоту — атропіну сульфату — до появи ознак атропінізації (розширення зіниць, зменшення салівації і бронхореї, сухість слизових оболонок, збільшення частоти серцевих скорочень, почервоніння шкіри обличчя). Можуть бути застосовані й інші реактиватори холінестерази (дипіроксим). Паралельно проводять інтенсивну терапію набряку легень і гіпоксії.
Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.
Отруєння етиловим спиртом. Смертельна доза етилового спирту — 5—10 г/кг. Клініка визначається токсичною дією самого етанолу та його метаболіту — ацетальдегіду. У клінічній картині отруєння етиловим спиртом виділяють періоди ейфорії, збудження і кому. Остання має три ступені тяжкості. Ейфорія і збудження характеризуються надмірною балакучістю, гіперемією шкіри, порушенням координації рухів. У міру наростання тяжкості отруєння з’являються апатія, адинамія, блювання, артеріальна гіпотензія, тахікардія, ціаноз шкіри, зниження температури тіла, порушення дихання.
Невідкладна допомога: промивання шлунка, форсований діурез; внутрішньовенно 10 % розчин глюкози, 4,5 % розчин натрію гідрокарбонату, вітаміни групи В; оксигенотерапія, а в більш тяжких випадках — штучна вентиляція легень; застосування засобів, що стабілізують гемодинаміку.
Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.
Отруєння метиловим спиртом. Смертельна доза при вживанні всередину — 60—100 мл. При метаболізмі метилового спирту утворюються високотоксичні формальдегід і мурашина кислота.
У клінічній картині виділяють раннє порушення зору, виражений ціаноз шкіри, задишку, ознаки набряку головного мозку.
Невідкладна допомога. Специфічним антидотом при отруєнні метиловим спиртом є етиловий спирт, який зв’язує алкогольдегідрогеназу, що перешкоджає утилізації метилового спирту й утворенню його метаболітів. В усьому іншому невідкладні заходи не відрізняються від тих, що здійснюються при отруєнні етиловим спиртом.
Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.
Отруєння барбітуратами виникає внаслідок нещасного випадку або спроби самогубства. Смертельна доза від 4 до 8 г (залежно від токсичності препарату й індивідуальної переносимості).
Клініка визначається дозою препарату і проявляється сонливістю, нерозбірливою мовою, відсутністю блювотного рефлексу, глибоким, рідким диханням, звуженням зіниць. У міру наростання тяжкості отруєння пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується, з’являється дихання типу Чейна — Стокса з переходом у часте поверхове. У тяжких випадках настає зупинка дихання.
Невідкладна допомога: забезпечення і підтримання прохідності дихальних шляхів, туалет трахеобронхіального дерева, штучна вентиляція легень, оксигенотерапія. Обов’язкове промивання шлунка, форсований діурез з олужнюванням крові, корекція водно електролітного обміну і кислотно-основного стану. У разі потреби призначають кортикостероїди, адреноміметики. Бажане застосування ентеросорбентів.
Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках.