Гостра затримка сечі — розлад сечовипускання, що характеризується неможливістю спорожнення переповненого сечового міхура, незважаючи на позиви до сечовипускання. Найчастіше спостерігається при захворюваннях передміхурової залози (аденома, рак, абсцес), склерозі передміхурової залози і шийки сечового міхура, каменях сечового міхура і сечовипускного каналу (сечівника), звуженні сечовипускного каналу, гострих запальних процесах периуретральних тканин, рідше — при гангрені статевого члена й уретри, пухлинах і дивертикулах сечового міхура, його травмах, розривах уретри.

Гостра затримка сечі часто виникає раптово й зумовлена венозним застоєм у малому тазі, що нерідко буває при вживанні алкоголю, погрішностях у дієті, защемленні гемороїдальних вузлів, запорі, поносі, а також при малорухомому способі життя.

Клінічна картина. Найбільші страждання спричиняє різкий біль унизу живота внаслідок перерозтягу сечового міхура і марних спроб спорожнити його. Поведінка хворих неспокійна, вони метаються в ліжку, стогнуть, часто змінюють положення, надавлюють на сечовий міхур і стискують статевий член, намагаючись випустити сечу. Біль періодично стихає,-і хворі з острахом чекають його повторення. У тих випадках, коли гостра затримка сечі зумовлена паралічем сечового міхура внаслідок ураження центральної нервової системи, а також при хронічній повній затримці сечі болю і позивів до сечовипускання немає і хворі поводять себе спокійно. При огляді у нижньому відділі живота можна виявити кулясте випинання, пружне при пальпації, над яким перкуторно відзначається тупий звук.

Невідкладна допомога полягає у спорожненні сечового міхура і профілактиці розвитку сечової інфекції. Для спорожнення сечового міхура здійснюють катетеризацію його за допомогою гумового або еластичного катетера. Якщо катетеризація не вдалась або не показана (наприклад, при травматичних ушкодженнях сечовипускного каналу), вдаються до надлобкової капілярної пункції.

Методика виконання надлобкової капілярної пункції. Анестезія шкіри і підшкірної клітковини у надлобковій ділянці 1 % розчином новокаїну (10 мл). Лівою рукою злегка відтягують шкіру в надлобковій ділянці у напрямі до пупка, в праву руку беруть стерильну голку завдовжки 15—20 см і діаметром близько 1 мм і при точно перпендикулярному положенні голки до передньої черевної стінки проколюють її на 2 см вище від верхнього краю лобкового симфізу. Більш висока пункція небезпечна ушкодженням перехідної складки очеревини, більш низька — пораненням сечоміхурового венозного сплетення і тканини аденоми передміхурової залози, коли є пухлина великих розмірів.

До голки рекомендується приєднати стерильний шприц, наповнений 0,5 % розчином новокаїну, і поворотними рухами поршня шприца контролювати попадання голки в сечовий міхур. Сечу відсмоктують шприцом або відсмоктувачем.

Якщо затримка сечі триває і немає умов для екстреного оперативного втручання, надлобкову капілярну пункцію можна повторити кілька разів на добу.

Коли самостійне сечовипускання відновити не вдається, хворого госпіталізують в урологічне відділення.

Транспортують у положенні лежачи.