Травматичний пневмоторакс — одне з частих ускладнень травми грудної клітки. Розрізняють пневмоторакс закритий і відкритий. Варіантом останнього може бути клапанний пневмоторакс.

Механізм розвитку пневмотораксу при травматичному ушкодженні грудної клітки і легень такий самий, як і спонтанного. Однак при цьому пневмоторакс може виникати при порушенні як парієтального, так і вісцерального листка плеври. У першому випадку причиною є проникаюче поранення грудної клітки, коли повітря потрапляє іззовні у плевральну порожнину, в другому — ушкодження крупних бронхів і розрив паренхіми легені з поширенням його на вісцеральний листок плеври.

Відкритий пневмоторакс виникає в результаті проникаючого поранення грудної клітки. Через зяючу рану плевральна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Легеня спадається і виключається з дихання.

Крім колапсу легені виявляють зміщення і флотацію середостіння під час вдиху і видиху, що веде до перегину і здавлення порожнистих вен, зменшення припливу крові до серця. Порушення газообміну пов’язане також із розвитком парадоксального дихання, коли повітря переміщується під час видиху із здорової легені у ту, що слалася, а під час вдиху — назад.

Клінічна картина. Загальний стан хворого тяжкий. Виражені тахікардія, задишка, ціаноз. При вдиху в рану з «хлюпанням» входить повітря. Аускультативно дихальні шуми на стороні поранення не прослухуються, перкуторно — звук з коробковим відтінком.

Невідкладна допомога. Спочатку обробляють краї рани розчином йодінолу, потім на рану накладають стерильну серветку (ватно-марльову подушку), яку закривають черепицеподібно смужками лейкопластиру.

Якшо немає лейкопластиру, поверх пов’язки накладають клапоть клейонки або целофанової плівки і прибинтовують його до грудної клітки.

При великому дефекті грудної стінки після накладення пов’язки руку прибинтовують до грудей на період транспортування. Одночасно здійснюють обезболювання й оксигенотерапію.

Слід пам’ятати, що після накладення оклюзійної пов’язки стан хворого може погіршитись внаслідок переходу пневмотораксу з вікритого у клапанний. У цьому випадку потрібні старанний нагляд за хворим і проведення пункції плевральної порожнини.

Закритий пневмоторакс виникає при травмі грудної клітки, яка супроводиться розривом легені або бронха.

До розриву легені найчастіше призводить зміщення відламків при переломі ребра або різке напруження легень у ділянці коренів у момент удару. Через розрив легені або бронха у плевральну порожнину потрапляє повітря, в результаті чого легеня спадається.

При значному розриві повітря надходить під час кожного вдиху (за типом клапанного механізму), що призводить до розвитку напруженого пневмотораксу. У легших випадках, коли отвір закривається легеневою тканиною, що спалась, пневмоторакс може не супроводжуватись вираженою недостатністю дихання.

Симптоматика така сама, як при спонтанному пневмотораксі, однак больовий синдром більш виражений. Встановленню діагнозу допомагають дані анамнезу (наявність травми), виявлення ознак перелому ребер, ушибу грудної клітки.

Невідкладна допомога. При незначному скупченні повітря у плевральній порожнині термінових лікувальних заходів, як правило, не здійснюють, проте для уточнення причини пневмотораксу і вироблення тактики лікування хворого госпіталізують.

Хворих з двостороннім пневмотораксом і вираженою недостатністю дихання переводять на штучну вентиляцію легень з обов’язковою подачею кисню.

Госпіталізація у відділення торакальної хірургії. Транспортують на носилках у положенні напівсидячи.

Клапанний (напружений) пневмоторакс виникав найчастіше при ушкодженнях трахеї, крупних бронхів, множинному розриві паренхіми легені, коли в тканині легені утворюється клапан, який пропускає повітря у плевральну порожнину під час вдиху, але не дає йому виходити при видиху. У цьому разі йдеться про внутрішній клапанний пневмоторакс. Клапанний пневмоторакс може бути зовнішнім, якщо отвір і клапан формуються з м’яких тканин грудної стінки в місці поранення.

При клапанному пневмотораксі на перший план виступають ознаки гострої недостатності дихання і кровообігу. У потерпілого з’являється відчуття нестачі повітря, він сидить або напівлежить, покритий холодним потом. Спостерігаються виражений ціаноз шкіри і слизових оболонок, різка задишка, малий частий пульс, низький артеріальний тиск. Дихання поверхове, часте. Уражена половина грудної клітки розширена, відстає при диханні.

При обстеженні на стороні травми дихання і голосового дрижання немає або вони ослаблені, перкуторно визначаються тимпаніт, зміщення границь серця в здоровий бік.

Невідкладна допомога. Потерпілому надають положення з трохи піднятим головним кінцем і починають інгаляцію кисню. При зовнішньому клапанному пневмотораксі накладають герметизуючу (оклюзійну) пов’язку на рану грудної клітки. Потерпілим з внутрішні клапанним пневмотораксом в разі прогресуючого погіршання стану і неможливості термінової госпіталізації роблять плевральну пункцію у II—III міжребер’ї по середньоключичній лінії. Голку з широким просвітом вводять у плевральну порожнину, на зовнішній кінець голки надівають і фіксують палець від гумової рукавички з прорізаною верхівкою для забезпечення одностороннього руху повітря (рис. 38).

Госпіталізація в торакальне або хірургічне відділення, а при вираженій недостатності дихання —у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках у положенні напівсидячи.

Гемоторакс виникає в результаті ушкодження судин легені або грудної стінки та кровотечі у плевральну порожнину.

При незначній кровотечі (до 300 мл) симптоми можуть бути не вираженими. При масивній внутрішньо-плевральній кровотечі хворий скаржиться на загальну слабкість, задишку, біль і відчуття тяжкості в грудній клітці на стороні ураження. Спостерігаються блідість шкіри, тахікардія; пульс слабкого наповнення, артеріальний тиск знижений, тобто розвивається картина гострої крововтрати і геморагічного шоку. До цього приєднуються симптоми недостатності дихання. При обстеженні виявляють притуплення перкуторного звуку, ослаблення дихання на стороні ушкодження.

Невідкладна допомога. Потерпілого укладають з трохи піднятим головним кінцем, вводять обезболюючі засоби, починають інгаляцію кисню. У разі великої крововтрати здійснюють комплекс протишокових заходів. При тотальному гемотораксі, якщо госпіталізація затримується, роблять пункцію плевральної порожнини по задній пахвовій або по лопатковій лінії у VI— VII міжребер’ї і евакуюють кров, що вилилась.

Якщо є відповідні навички й умови, роблять її реінфузію.

Госпіталізація у торакальне відділення. Транспортують на носилках; у дорозі здійснюють протишокові заходи у повному обсязі