Серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини гострий холецистит щодо частості займає друге місце після апендициту. Розвиток його має кілька стадій.

У першій стадії превалюють явища застою, у другій до них приєднуються інфекція і запалення, в третій стадії виникають гнійні ускладнення.

Вирішальна роль в усіх випадках розвитку холециститу належить інфекції (кишкова паличка, стафілокок, стрептокок). Інфекція у жовчний міхур найчастіше проникає висхідним (із шлунка і кишок) і низхідним (із внутрішньопечінкових жовчних ходів) шляхами, значно рідше — гематогенним і лімфогенним.

Гострий холецистит може розвинутись на фоні холелітіазу, але може й не супроводитись утворенням каменів.

Виділяють три основні форми холециститу: катаральну, флегмонозну і гангренозну. Найчастіші ускладнення гострого холециститу — механічна жовтяниця і холангіт. Рідше трапляються навколоміхурні інфільтрати й абсцеси, утворення зовнішньої або внутрішньої жовчної фістули, перфорація міхура з розвитком перитоніту.

Клінічна картина. Гострий холецистит, як правило, розпочинається раптово. Провідним симптомом при катаральній формі гострого холециститу є інтенсивний постійний біль, який локалізується в правому підребер’ї, іррадіює в праву надключичну ділянку, плече, лопатку.

Характерна болючість при постукуванні по правій реберній дузі (симптом Ортнера) і при надавлюванні між ніжками правого грудинно-ключично-соскоподібного м’яза (симптом Георгієвського, френікус-симптом).

Іноді болючість виникає тільки при глибокій пальпації в момент, коли хворий робить вдих (симптом Мерфі).

Як правило, больовий синдром супроводиться нудотою, одноразовим блюванням. Загальний стан змінюється мало. Тахікардія не виражена, температура тіла підвищується мало. Відзначається локальна болючість у ділянці жовчного міхура, але симптомів подразнення очеревини немає.

Якщо процес прогресує, розвивається флегмонозний холецистит, що характеризується вираженим больовим синдромом, багаторазовим блюванням, погіршенням загального стану. Температура тіла підвищується до 38— 39 °С, частота пульсу понад 90 за 1 хв. Язик сухий, живіт здутий, є ознаки обмеженого перитоніту, часто пальпується збільшений і болючий жовчний міхур.

При адекватному консервативному лікуванні купірування запального процесу може закінчуватись утворенням емпієми жовчного міхура. Можливе поширення запалення на очеревину з утворенням запального інфільтрату, який при нагниванні може перейти в абсцес або розлитий перитоніт.

Іноді при несприятливому перебігові флегмонозний холецистит переходить у гангренозний. При цьому на перший план виступає інтоксикація, а місцеві явища виражені менше. Язик сухий, частота пульсу понад 110 за 1 хв, живіт здутий, виражені ознаки парезу кишок. Хворі загальмовані, адинамічні або збуджені, риси обличчя загострені.

Некроз стінки жовчного міхура може призвести до перфорації і розвитку розлитого перитоніту. Якщо немає спайок навколо міхура, клінічна картина характеризується дуже різким болем у животі, блюванням.

Можливий перехід тахікардії в брадикардію, що поєднується з артеріальною гіпотензією.

Гострий холецистит може ускладнитись гнійним холангітом, для якого характерна така тріада ознак: наростаюча іктеричність склер і шкіри, озноб, гіпертермія (до 38—39 °С). Обтурація жовчних шляхів супроводиться зміною кольору сечі (темна) і калу (знебарвлений).

Гострий холецистит треба диференціювати з гострим апендицитом, панкреатитом, непрохідністю кишок, гіерфоративною виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки, нирковою колькою.

Невідкладна допомога. Якщо у хворого діагностовано повторний приступ жовчної кольки і є певність у правильності діагнозу, треба спробувати зняти больовий синдром. Призначають холод на живіт, нітрогліцерин (1 таблетку під язик), ін’єкції спазмолітичних засобів (атропін, платифілін, но-шпа, галідор).

Госпіталізація. Якщо немає ефекту від спазмолітичної терапії і є підозра на гострий холецистит, особливо у хворих з жовтяницею, потрібна термінова госпіталізація у терапевтичний стаціонар. Транспортують на носилках у положенні лежачи.