Гострий апендицит належить до найпоширеніших захворювань органів черевної порожнини, що потребують невідкладної допомоги, його діагностика найчастіше не становить особливих труднощів. Однак в деяких випадках він має атиповий перебіг, що залежить від індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей (розташування відростка), віку хворого, наявності супровідних захворювань та інших факторів.

Ураховуючи можливість розвитку тяжких ускладнень при затримці операції, перед лікарем швидкої допомоги стоїть особливо відповідальне завдання. Цей етап медичної допомоги нерідко визначає кінець лікування. Треба виходити з принципу: «Краще гіпердіагностика, ніж несвоєчасна госпіталізація».

Клінічна картина гострого апендициту залежить від локалізації червоподібного відростка, часу, що минув від початку захворювання, характеру запального процесу в самому відростку та поширення його на сусідні органи й очеревину.

Захворювання у типових випадках розпочинається з появи болю в надчеревній ділянці, який, посилюючись, переміщується в праву бічну ділянку живота (симптом Кохера). Біль має постійний характер і може супроводитись нудотою, а іноді й блюванням. При ретроцекальному або тазовому розташуванні відростка біль може іррадіювати в поперек, праве стегно, статеві органи. При цьому можливе почастішання сечовипускання або часті позиви до дефекації в результаті переходу запального процесу на очеревину і клітковину, яка прилягає до прямої кишки і сечового міхура.

На перших етапах захворювання загальний стан залишається задовільним, можливе незначне підвищення температури тіла (до 37,2—37,5 °С), тахікардія. При пальпації виявляють мимовільне напруження м’язів передньої черевної стінки і болючість у правій бічній ділянці живота. В разі ретроцекального розташування червоподібного відростка напруження м’язів передньої черевної стінки може бути маловираженим, тоді як локальна болючість проявляється в ділянці поперекового трикутника (Пті) праворуч (симптом Яуре — Розанова).

При високому розташуванні відростка біль іррадіює у праву половину грудної клітки, лопатку і надпліччя.

У тих випадках, коли запальний процес не поширився далеко за межі самого відростка, діагностику полегшує виявлення характерних для гострого апендициту симптомів: Ровсінга (посилення болю в правій бічній ділянці живота при надавлюванні і поштовхоподібних рухах у лівій бічній ділянці); Ситковеького (посилення болю в правій пахвинній ділянці у положенні на лівому боці); Бартом’є (посилення болю при пальпації у правій бічній ділянці живота в положенні хворого на лівому боці).

При перкусії передньої черевної стінки можна виявити місце найбільшої болючості — найчастіше у правій бічній ділянці живота. При ретроцекальному розташуванні червоподібного відростка біль може посилюватись при пальпації в правій бічній ділянці під час підняття випрямленої в колінному суглобі правої ноги (симптом Образцова).

У разі тазового розташування відростка у зв’язку з швидким відмежуванням запального процесу, відсутністю вираженого напруження м’язів передньої черевної стінки і характерних для гострого апендициту симптомів діагноз нерідко утруднений. Певну допомогу тут може, подати виявлення позитивного симптому Коупа (посилення болю в правій бічній ділянці живота при ротації правого стегна назовні).

Якщо запальний процес у червоподібному відростку прогресує і запалення поширюється на очеревину, спостерігається позитивний симптом Щоткіна —Блюмберга. У разі деструктивних форм апендициту Цей симптом може виявлятись тільки в місці проекції відростка, а в міру поширення процесу на інші ділянки очеревини симптом стає позитивним і в інших відділах живота. Крім симптому Щоткіна — Блюмберга можуть спостерігатись інші симптоми, які свідчать про поширення запального процесу на очеревину. Симптом Воскресенського (симптом сорочки, симптом ковзання) можна виявити за посиленням болю в правій бічній ділянці живота зверху донизу. При дослідженні пальцем через зовнішній отвір правого пахвинного каналу виявляється болючість у правій бічній ділянці живота (симптом Кримова).

Гострий апендицит треба диференціювати з низкою захворювань і станів, які супроводяться схожою клінічною симптоматикою. До них належать гострий аднексит, позаматкова вагітність, ниркова колька, гострий холецистит, гастроентерит, гострий панкреатит, перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, непрохідність кишок, тромбоз мезентеріальних судин та ін. (див. табл. 10).

Гострий апендицит може супроводитись явищами перитоніту. При активному консервативному лікуванні апендикулярний перитоніт звичайно стає відмежованим і переходить в інфільтрат або абсцес, який може прорвати в пряму кишку або через черевну стінку назовні. Ці ускладнення бувають в І—3 % випадків.

Клінічні ознаки інфільтрату розвиваються через 3— 5 діб від початку захворювання. У його діагностиці допомагають дані анамнезу, які свідчать про перенесений приступ апендициту. При пальпації у правій бічній ділянці виявляють болюче затвердіння.

Якщо інфільтрат опустився в порожнину таза, його можна прощупати при пальцьовому дослідженні прямої кишки. Інфільтрат треба диференціювати з пухлиною сліпої кишки.

Хворі підлягають госпіталізації в хірургічне відділення.

Апендицит у вагітних має нетиповий перебіг через зміщення болю вгору (внаслідок збільшення матки) і меншу його вираженість. Болючість у правій половині живота при руханні правою ногою не характерна.

Посилення болю можливе при зміщенні вагітної матки вправо.

Апендицит у хворих похилого і старечого віку характеризується більшою частістю деструктивних форм. Клінічна картина нерідко стерта, немає мимовільного напруження м’язів у правій бічній ділянці.

Характерне утворення апендикулярного інфільтрату.

Апендицит у дітей має нерідко, атиповий характер, що пов’язано із схильністю до іррадіації нервових імпульсів і підвищеною резорбтивною властивістю очеревини. Цим пояснюються відсутність чіткої локалізації болю і вираженість інтоксикації. У дітей до 3 років апендицит розпочинається із загальних явищ: високої температури тіла, блювання, поносу. З самого початку захворювання діти стають неспокійними, капризними. Виражене напруження м’язів передньої черевної стінки в цьому віці відмічається часто. Характерне положення під час сну: дитина лежить на правому боці, стегна приведені до живота.

У дітей старшого віку клінічні прояви гострого апендициту не відрізняються від таких у дорослих.

Невідкладна допомога. На догоспітальному етапі навіть при наявності вираженого больового синдрому не можна призначати обезболюючі засоби, бо це може утруднити диференціальну діагностику при обстеженні хворого в стаціонарі. Не слід також застосовувати проносні засоби, очисні клізми, грілки, не можна давати пити, оскільки все це може сприяти перфорації відростка і розвиткові перитоніту. Можна покласти пузир з льодом на праву бічну ділянку живота.

Госпіталізація в хірургічне відділення. Транспортують на носилках у положенні лежачи.