Для подання медичної допомоги на до госпітальному етапі хворим і потерпілим у тяжкому стані, коли потрібні спеціальні методи діагностики, інтенсивної терапії або реанімаційні заходи, на станціях швидкої допомоги створюють спеціалізовані бригади. їх кількість і профіль визначаються чисельністю обслуговуваного населення, економічними, географічними та іншими особливостями міста, структурою і можливостями лікувально-профілактичних закладів.

Для максимального наближення екстреної спеціалізованої медичної допомоги до найбільш тяжкого контингенту хворих і потерпілих усі спеціалізовані бригади розосереджені по підстанціях швидкої допомоги.

Визначальний принцип роботи спеціалізованих бригад — подання екстреної медичної допомоги для ліквідації загрози життю хворого і підтримання функцій організму на рівні, який дає змогу здійснити транспортування.

У здійсненні реанімаційних заходів усі спеціалізовані бригади взаємозамінні.

Тепер на більшості станцій швидкої медичної допомоги є п’ять видів спеціалізованих бригад: кардіологічна, анестезіолого-реанімаційна, неврологічна, психіатрична, педіатрична.

До складу спеціалізованої бригади входять лікар - спеціаліст і два середніх медичних працівники. Фельдшери спеціалізованої бригади функціонально поділені на фельдшера-лаборанта (маніпулятора) і фельдшера - техніка. Перший робить ін’єкції і виконує інші маніпуляції, проводить інфузійну терапію, здійснює (в разі потреби) лабораторні дослідження (аналіз крові, сечі), відповідає за поповнення ящика лікарськими засобами. Другий знімає ЕКГ, працює з наркозною, дихальною та іншою апаратурою і відповідає за постійну готовність її до роботи. Потрібна взаємозамінність фельдшерів спеціалізованих бригад.

У ряді випадків до складу спеціалізованих бригад входить і молодший медичний працівник.

Обов’язки фельдшера спеціалізованої бригади такі самі, як і середнього медичного персоналу лінійної бригади.

Лікар спеціалізованої бригади повинен володіти методами ургентної діагностики та інтенсивної терапії при всіх невідкладних станах, у тому числі термінальних. Коли на станції немає лінійних або спеціалізованих бригад відповідного профілю, він повинен виїжджати замість будь-якої бригади, крім психіатричної.

При поданні допомоги хворим і потерпілим разом з лінійними бригадами він є старшим і бере на себе відповідальність за проведення всієї роботи. Якщо дозволяє обстановка, він звільняє лікаря лінійної бригади для виконання інших викликів.

Якщо стан хворого чи потерпілого, який перебуває в машині лінійної бригади, дуже тяжкий, лікар спеціалізованої бригади може продовжити лікування і транспортування хворого чи потерпілого у тій же машині.

Лікар спеціалізованої бригади подає консультативну допомогу лікарям лінійних бригад, інформує старшого лікаря, завідуючого спеціалізованими бригадами про тактичні і діагностичні помилки лікарів лінійних бригад, бере участь у роботі семінарів, курсів, що організовуються на станції швидкої допомоги з метою підвищення кваліфікації лікарів і фельдшерів лінійних бригад, здійснює збирання й аналіз інформації для узагальнення результатів роботи спеціалізованих бригад.

Кардіологічна бригада. До складу спеціалізованої кардіологічної бригади входять лікар, який пройшов підготовку з кардіології і реаніматології, два фельдшери, один із яких виконує обов’язки техніка з електрокардіографії, другий — клінічного лаборанта, і санітар.

Кардіологічна бригада виїжджає в основному за викликом лікаря лінійної бригади, а також дільничного лікаря, якщо той запідозрив розвиток у хворого чи потерпілого інфаркту міокарда.

Показання для виклику кардіологічної бригади: затяжний приступ стенокардії, інфаркт міокарда (чи підозра на нього), ускладнення інфаркту міокарда, виражена недостатність серця, набряк легень, що не купірується, раптова зупинка кровообігу. Нерідко бригада виїжджає для проведення диференціальної діагностики та подання екстреної допомоги хворим чи потерпілим, які перебувають у стаціонарах, де немає реанімаційних відділень. За рішенням старшого чергового лікаря кар-діологічна бригада виїжджає також на вуличні і дорожні пригоди.

При встановленні діагнозу лікар, крім даних анамнезу, огляду і фізичного обстеження хворого чи потерпілого, використовує результати електрокардіографічного і лабораторних досліджень (за показаннями: кількість лейкоцитів у крові, рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, час зсідання крові).

Для динамічного нагляду за станом діяльності серця як у процесі подання допомоги, так і під час транспортування хворого чи потерпілого застосовують електрокардіосигналізатор, який дає змогу здійснювати візуальний контроль за роботою серця і оснащений, крім того, звуковим сигналом.

Анестезіолого-реанімаційна бригада. До складу бригади входять лікар анестезіолог-реаніматолог і два середніх медичних працівники.
 

Лікарі цих бригад проходять спеціалізацію в інститутах удосконалення лікарів з анестезіології і реаніматології, хірургії і травматології. Надалі вони підвищують кваліфікацію в спеціалізованих відділеннях.

Фельдшери і медичні сестри також проходять спеціальну підготовку на станції швидкої допомоги і на робочих місцях у відділеннях реанімації.

Бригада виїжджає на виклики, що надходять від населення, медичного персоналу, співробітників міліції з приводу виробничих, вуличних і побутових травм, повішення, задушення, утоплення, анафілактичного шоку і т. д. Практикуються виїзди цих бригад у неврологічні та інші стаціонари, які не мають реанімаційних відділень, для подання екстреної допомоги при порушенні дихання та інших тяжких станах.

Анестезіолого-реанімаційні бригади використовуються для транспортування хворих і потерпілих з різко вираженими порушеннями дихання і гемодинаміки (правець, висхідний параліч (Ландрі), наслідки тяжких травм та ін.) із лікувальних закладів у центри реанімації.

Якщо хворий чи потерпілий, до якого виїжджає бригада, потребує негайного поповнення об’єму циркулюючої крові і йому передбачається перелити більш як 1000 мл колоїдних плазмозамінників (реополіглюкіну, поліглюкіну), попередньо беруть 5—10 мл крові хворого в спеціально заготовлені пробірки для контролю її групової належності. Це пов’язано з тим, що при переливанні великої кількості плазмозамінників порушується здатність еритроцитів до аглютинації, і визначення групової належності крові хворого ускладнюється. Пробірки з кров’ю передають у стаціонар, куди доставлено хворого чи потерпілого.

Лікар бригади оформляє два примірники спеціалізованої інформаційної карти з докладним описом стану хворого чи потерпілого до і після подання допомоги, застосованої терапії, особливостей гемодинаміки і дихання. Один примірник карти залишається в стаціонарі, а другий зберігається на станції. Крім карти лікар заповнює інформаційний листок для статистичного відділу станції.

Лікар анестезіолого реанімаційної бригади зобов’яаний подавати консультативну допомогу співробітникам станції, брати участь у роботі конференцій, семінарів та ін. Важливого значення надається також участі лікаря у навчанні населення прийомів подання першої допомоги при нещасних випадках і найпростіших методів реанімації.

Токсикологічна бригада. Токсикологічна служба станції швидкої медичної допомоги формується на базі спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної служби станції. Виділення токсикологічних бригад стало можливим із впровадженням у практику сучасних методів діагностики та лікування гострих отруєнь.

До складу бригади входять лікар і два фельдшери (один відповідає за проведення електрокардіографії, другий — експрес-діагностики гострих отруєнь). Члени бригади проходять спеціальну підготовку з клінічної токсикології, анестезіології та реаніматології. Бригада виїжджає за викликом як населення, так і лікарів лінійних бригад та медичних працівників лікувальних закладів у випадках гострих отруєнь лікарськими засобами, препаратами побутової хімії, алкогольними напоями, в результаті споживання недоброякісної їжі, отруєнь неясної етіології, а також при алергічних реакціях негайного типу (анафілактичний шок).

На оснащенні бригади є електроперетворювач, електрокардіограф, електровідсмоктувач, дефібрилятор, необхідна дихальна і наркозна апаратура, укладки з лікарськими засобами, призначеними для антидотної і симптоматичної терапії, укладки для інфузійної терапії, набори стерильного матеріалу й інструментів для здійснення реанімаційних заходів. Є також спеціальна лабораторна укладка для експрес-діагностики гострих отруєнь.

Екзогенні інтоксикації є частою причиною розвитку термінальних станів, тому інтенсивна терапія на догос пітальному етапі спрямована на запобігання, корекцію й усунення порушень функцій життєво важливих органів і раннє виведення токсичної речовини з організму. Для проведення комплексної патогенетичної терапії в ранні строки треба своєчасно визначити характер отруйної речовини. З цією метою токсикологічні бригади дедалі ширше використовують методи лабораторної експрес-діагностики гострих отруєнь. У сечі визначають похідні фенотіазину — аміназин, тизерцин, піпольфен, галоперидол та ін.; у крові і сечі — салицілати, алкалоїди, етиловий і метиловий спирти; в оточуючому по» вітрі — СО, інші гази та газоподібні речовини.

Медичний персонал токсикологічної бригади здійснює профілактичну роботу, спрямовану на запобігання випадковим отруєнням, роз’яснює небезпеку неправильного зберігання і використання в побуті низки хімічних речовин.

Неврологічна бригада. До складу бригади входять лікар-невропатолог, який пройшов підготовку в клініці судинної патології, фельдшер і санітар.

Неврологічна бригада виїжджає, головним чином, за викликом лікаря лінійної бригади, іноді — дільничного лікаря.

Основним показанням для виклику бригади є гостра недостатність мозкового кровообігу. Потреба в поданні спеціалізованої неврологічної допомоги виникає також при гострих інфекційних захворюваннях головного мозку та його оболонок, явищах гострої внутрішньомозкової гіпертензії, коми неясної етіології, ранніх і пізніх ускладненнях травматичних ушкоджень центральної нервової системи, епілептичному стані.

Під час відвідування хворого лікар бригади заповнює спеціальний бланк обстеження, який залишається вдома, виїзну карту, а на хворого, якого госпіталізують,— супровідний талон.

Психіатрична бригада створюється для подання спеціалізованої допомоги хворим з гострими психічними розладами і соціально небезпечними тенденціями, а також для термінової ізоляції таких хворих.

До складу бригади входять лікар-психіатр, фельдшер, санітар і водій, який суміщує посаду санітара.

Лікарі-психіатри станції швидкої медичної допомоги періодично проходять спеціалізацію і вдосконалення на кафедрах психіатрії.

Психіатрична служба швидкої медичної допомоги координує свою роботу з адміністрацією психічної лікарні та районними психіатрами, відповідальними за позалікарняну допомогу хворим з розладами психіки.

Приводом для виклику психіатричної бригади можуть бути: ендогенні психічні захворювання та їх рецидиви; психогенні, соматогенні й інфекційні психози; реактивні стани, афективні вибухи у хворих на психопатію, істеричні форми реагування, алкогольні психози.

Іноді бригаду викликають на конфліктні родинні і виробничі ситуації, а також до осіб з установочною поведінкою.

Перш ніж приступити до оцінки стану хворого, працівники психіатричної бригади просять видалення з приміщення сторонніх, за винятком осіб, необхідних для організації нагляду за пацієнтом та одержання анамнестичних відомостей. Треба старанно контролювати поведінку хворого, стежити за вікнами, дверима. При цьому слід уникати демонстративності, щоб не посилити хворобливих проявів. Розгубленість членів бригади і неузгодженість їхніх дій хворий може використати для реалізації своєї маячної настроєності. При контакті з психічно хворими потрібні постійна пильність, витримка, тактовність, чуйність.

Гуманізм повинен поєднуватись із суворістю, треба вміти проявити наполегливість там, де цього потребують інтереси хворого.

Дуже важливо правильно зібрати й оцінити анамнез. Особливого значення надають відомостям, одержаним від родичів або інших осіб, які знають хворого. Родичів опитують в іншому приміщенні, бо часто в присутності хворого вони не все можуть про нього розповісти. Лікар збирає анамнез у хворого й критично оцінює його.

Питання про госпіталізацію в психіатричний стаціонар, особливо того, хто вперше захворів, надзвичайно відповідальне для лікаря психіатричної бригади. При вирішенні його лікар повинен керуватися спеціальною інструкцією.

Дітей до 14 років госпіталізують у психіатричну лікарню в основному за направленням районного психіатра.

Важливо пам’ятати, що гіпоглікемічні стани й отруєння атропіноподібними речовинами дають картину психомоторного збудження з галюцинаціями і сплутаністю свідомості. У цих випадках потрібні старанна оцінка анамнезу й відповідна антидотна і патогенетична терапія з наступною госпіталізацією у токсикологічне або реанімаційне відділення.

Не підлягають госпіталізації у психіатричну лікарню за швидкою допомогою хворі з органічним ураженням центральної нервової системи, природженим або артеріосклеротичним недоумством, деградацією особи і психічною неспроможністю без продуктивної психопатологічної симптоматики. Таких хворих повинен наглядати районний психіатр. Хворі в епілептичному стані або з частими судорожними припадками підлягають госпіталізації в неврологічне відділення.

Усякий прояв злостивості, ворожості і навіть агресивності з боку хворого має розцінюватись медичним персоналом тільки як хворобливий стан і не викликати негативного ставлення до нього. Більшість хворих, особливо в стані тривоги і маячні, вважають себе здоровими і категорично відмовляються від госпіталізації. У цих випадках краще затратити більше часу на зняття збудження і постаратись терпляче умовити хворого поїхати в лікарню, ніж проявити надмірну квапливість і вдатись до примусової госпіталізації. Марно сперечатись і доводити хворому неправильність його маячних тверджень, а також погоджуватися з його висловлюваннями в Надії, що це допоможе умовити на добровільну госпіталізацію або на введення лікарських засобів. У таких випадках треба відвернути увагу хворого від маячних думок і галюцинаторних переживань.

Відкласти госпіталізацію — значить дати змогу хворому здійснити свої маячні задуми. Якщо ж лікар змушений з якихось причин відкласти госпіталізацію, то він повинен загострити увагу оточуючих на необхідності безперервного нагляду за хворим. До фізичного обмеження хворого і насильственного введення нейролептиків вдаються тільки за життєвими показаннями.

Перед транспортуванням у психіатричний стаціонар непомітно усувають усі небезпечні предмети, які є в полі зору хворого, а також у нього в руках, кишенях. Хворого намагаються одягти відповідно до сезону, а в холодну пору року при стані різкого збудження закутують ковдрою. Виводять хворого з квартири або машини, тримаючи з обох боків за променезап’ясткові і ліктьові суглоби. Руки відводять трохи вгору і в сторони. Третій член бригади супроводить хворого, тримаючись позад нього. У цей час треба бути особливо уважними, щоб не допустити втечі, спроб до самоушкодження та агресивних дій. Спокійний стан хворих не повинен знижувати пильності персоналу, оскільки відомо, що такі хворі схильні до дисимуляції та імпульсивного збудження. Не рекомендується транспортувати в машині швидкої допомоги більш як одного хворого.

У випадках, коли сам хворий зачиняється в квартирі або коли родичі соціально небезпечного хворого, не усвідомлюючи тяжкості захворювання та його наслідків, не піддаються переконуванням лікаря і перешкоджають госпіталізації, медичні працівники звертаються по допомогу до органів міліції. Якщо загроза життю хворого (й оточуючих) пов’язана з тим, що він перебуває в небезпечному місці (дах, балкон, вікно, дерево, приміщення з небезпечними предметами, хімічними речовинами), треба звернутись по допомогу до працівників пожежної служби.

У приймальному відділенні психіатричної лікарні лікар бригади повідомляє черговому лікарю стаціонара анамнестичні дані, причину госпіталізації, звертає увагу на наявні у хворого фізичні ушкодження, соматичні особливості; під розписку здає речі, гроші, коштовності і документи хворого.

Лікар психіатричної лікарні заповнює медичну карту стаціонарного хворого із зазначенням таких даних: характерологічні особливості хворого; дата початку захворювання; чи перебуває хворий на обліку в районного психіатра; група інвалідності; скільки разів хворий лікувався у психіатричному стаціонарі, тривалість ремісії, дата останньої виписки з стаціонара; причина виклику психіатричної бригади; стан психіки: свідомість, контакт, сприймання (галюцинації), мислення (маячня), настрій (манія, депресія, дисфорія), пам’ять, інтелект, психомоторика, мова; соматичний стан; рекомендації або призначення лікаря. У карті зазначають тільки те, що має особливе значення в кожному конкретному випадку. Із медичної карти до журналу обліку приймання хворих і відмовлень у госпіталізації заносяться такі дані про хворого: прізвище, ініціали, вік, стать, дата виклику, номер медичної карти, домашня адреса, місце огляду, подана допомога, діагноз, кратність звертання, наявність направлення психіатра, госпіталізація у психіатричний стаціонар.

Крім журналу обліку ведеться алфавітний журнал-довідник, куди записують прізвище, ініціали хворого і дату подання допомоги. Такий журнал дає змогу швидко знайти усі потрібні відомості про хворого.

Під час госпіталізації хворого лікар бригади заповнює супровідний листок і одержує розписку про прийняття хворого в стаціонар.

Нерідко психіатричним бригадам доводиться перевозити у психіатричну лікарню осіб, у яких під час перебування в соматичному стаціонарі раптово виникло порушення психічної діяльності. Питання про переведення у психіатричну лікарню лікар бригади вирішує з урахуванням соматичного стану хворого. В разі госпіталізації стаціонар повинен дати докладну виписку з медичної карти хворого з рекомендаціями щодо дальшого лікування соматичного захворювання. Протипоказаннями для переведення у психіатричну лікарню є соматичні і неврологічні захворювання, які потребують лікування в умовах спеціалізованого стаціонари, а також нетранспортабельність хворих, що потребують реанімаційної допомоги. У цих випадках при наявності продуктивних психопатологічних розладів лікар психіатричної бригади подає невідкладну допомогу і дає необхідні рекомендації. За показаннями встановлюють індивідуальний пост нагляду за хворим силами персоналу психіатричної лікарні.