Спонтанний пневмоторакс — патологічний стан, що характеризується скупченням повітря, у плевральній порожнині внаслідок дефекту,, який виникає у вісцеральному листку плеври. Це призводить до здавлення легені, зниження її дихальної поверхні і розвитку гострої недостатності дихання. У посиленні патофізіологічних зрушень має значення також зміщення середостіння у бік здорової легені.

Причиною спонтанного пневмотораксу найчастіше є природжені дефекти паренхіми легень, що супроводяться утворенням бул і кіст. Рідше він виникає при абсцесі, гангрені легені, на фоні туберкульозу легень і бронхоектатичної хвороби. Як правило, його виникненню сприяє різке підвищення внутрішньогрудного тиску (приступ кашлю, фізичне напруження). При цьому розривається легенева тканина з виходом повітря у плевральну порожнину. Якщо після цього тканини зміщуються, то отвір у легені закривається і повітря у плевральну порожнину більше не надходить — виникає закритий пневмоторакс. Якщо в тканині легені утворюється вентильний механізм, який пропускає повітря тільки під час вдиху, утворюється клапанний пневмоторакс.

Клінічна картина. Звичайно спонтанний пневмоторакс виникає раптово. Першою ознакою його є біль у грудній клітці на стороні ураження, який локалізується в ділянці передньої або бічної стінки чи в ділянці лопатки, іноді іррадіює в надпліччя, руку, шию. Біль звичайно супроводиться блідістю шкіри, слабкістю, холодним потом, малим частим пульсом, зниженням артеріального тиску.

Рух посилює біль. У положенні на хворому боці він зменшується. Якщо надходження повітря у порожнину плеври припиняється, біль стає менш інтенсивним. Біль і зменшення дихальної поверхні легені супроводяться задишкою. В результаті подразнення рецепторів плеври повітрям з’являється кашель.

При огляді грудна клітка асиметрична, уражений бік її відстає при диханні, вона бочкоподібно розширена. Дихання, голосове дрижання з боку ураження ослаблені, може спостерігатись зміщення границь серця у здоровий бік.

У хворих з клапанним пневмотораксом виражені явища гострої недостатності дихання і кровообігу: задишка, ціаноз, набрякання шийних вен.

Невідкладна допомога. При закритому пневмотораксі з невеликим скупченням повітря, як правило, термінових лікувальних заходів не здійснюють. Однак для уточнення його причини і тактики лікування хворого госпіталізують у пульмонологічне або терапевтичне відділення. У більш тяжких випадках терапія має бути спрямована на купірування больового синдрому, боротьбу з гострою недостатністю дихання і кровообігу.

Хворому треба надати положення напівсидячи, забезпечити вдихання кисню, ввести анальгетики. При напруженому пневмотораксі і тяжкому загальному стані хворого треба дренувати плевральну порожнину.

Хворих із двостороннім пневмотораксом і вираженими задишкою (частота дихання понад 45 за 1 хв) і тахікардією (понад 120 за 1 хв), з тенденцією до зниження артеріального тиску переводять на штучну вентиляцію легень. Через небезпеку наростання зміщення середостіння до проведення штучної вентиляції легень треба дренувати плевральну порожнину.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках у положенні напівсидячи (хворих, що перебувають на штучній вентиляції легень,— у положенні лежачи).