Гостра недостатність надниркових залоз розвивається при різкому виснаженні функціональних резервів кіркової речовини надниркових залоз.

Криза може бути наслідком несвоєчасної діагностики аддісонової хвороби або неадекватного лікування; може виникнути після двосторонньої адреналектомії з приводу хвороби Іценка — Кушінга, а також у хворих, які довгий час приймають кортикостероїди.

Можлива первинно-гостра недостатність надниркових залоз (синдром Уотерхауса — Фрідеріксона). Розвиток її звичайно пов’язаний із крововиливом у кору надниркових залоз, некрозом, тромбозом судин надниркових залоз, травмою, інфекцією. Захворювання частіше розвивається у дітей, особливо у новонароджених.

В основі гострого порушення функції кори надниркових залоз лежить дефіцит кортикостероїдів (кортизолу, альдостерону), які забезпечують нормальний перебіг вуглеводного, білкового, жирового і водно-електролітного обміну. Провокуючими факторами є інфекція, інтоксикація, травма, хірургічне втручання, вагітність.

Клінічна картина. При поступовому розвитку кризи хворих турбують загальна слабкість, адинамія, зниження апетиту, нудота, блювання, іноді біль у животі.

При обстеженні можна виявити гіперпігментацію шкіри, ознаки дегідратації (зниження тургору шкіри, тахікардія, приглушеність тонів серця, артеріальна гіпотензія), розлиту болючість по всьому животу.

Діагноз наднирковозалозної кризи установлюють на підставі анамнезу і клінічних ознак.

Невідкладна допомога. Внутрішньовенне краплинне введення 100—125 мг гідрокортизону в 500— 1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози. Водночас вводять 100—200 мг гідрокортизону внутрішньом’язово. При низькому артеріальному тискові внутрішньом’язово призначають 1—2 мл 0,5 % розчину ДОКСА. Для боротьби з дегідратацією розпочинають внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину глюкози або натрію хлориду (2—3 л) з додаванням 5—10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти.

Госпіталізація термінова у відділення реанімації та інтенсивної терапії.