Ексудативний плеврит — запалення плеври з накопиченням ексудату у плевральній порожнині. Причини: інфекція, алергічні реакції, травми, злоякісні новоутвори, діяння хімічних речовин. Найчастіше спостерігається при туберкульозі легень, нерідко при пневмонії та абсцесі легені, ревматизмі.

За характером ексудату виділяють такі форми плевриту: серозний, серозно-фібринозний, гнійний, геморагічний, гнильний, хільозний; за локалізацією —- одно- і двосторонній, костальний, міжчастковий, базальний (діафрагмальний), медіастинальний, верхівковий. Ексудат може бути осумкованим або вільним.

Клінічна картина. На початку плевральної ексудації виникає біль у боку, обмеження екскурсій грудної клітки при диханні на стороні ураження, шум тертя плеври, сухий тяжкий кашель, задишка, загальна слабкість, підвищення температури тіла, озноб.

У міру накопичення ексудату біль у боку зменшується, визначаються зона притуплення перкуторного звуку з верхньою границею по лінії Еліса — Дамуазо — Соколова і в трикутнику Грокко — Раухфуса (на здоровій стороні), відсутність або ослаблення дихальних шумів, голосового дрижання. Міжреберні проміжки на хворій стороні трохи згладжені, іноді з’являється набряклість шкіри в цій ділянці. Хворий набирає вимушеного положення з нахилом у хвору сторону. У тяжких випадках з’являються ознаки гострої недостатності дихання, а при зміщенні середостіння — недостатності кровообігу. Якщо випоту мало (до 400 мл), перкуторна й аускультативна симптоматика не визначається.

Є деякі характерні особливості перебігу захворювання при різному характері ексудату.

Гнійний плеврит (гостра емпієма плеври) трапляється рідше, ніж серозний. Може розвиватися внаслідок перетворення серозного ексудату в гнійний, як супровідний процес при захворюваннях легень (пневмонія, абсцес) та органів черевної порожнини (панкреатит, піддіафрагмальний абсцес), рідше має метастатичне походження. 

Клінічно характеризується більш тяжким загальним станом хворого (висока температура тіла ремітуючого або інтермітуючого типу, озноб, виражена інтоксикація).

Гнильний плеврит розвивається при гангрені легень, бронхоектазах, при перфорації у плевральну порожнину пухлини (найчастіше при раку стравоходу). Клініка нагадує гнійний плеврит.

Хільозний плеврит (хілоторакс) виникає внаслідок травми або злоякісного ураження грудної протоки. Тяжкість перебігу визначається основним захворюванням.

Невідкладна допомога. Залежно від інтенсивності больового синдрому внутрішньом’язово або внутрішньовенно вводять анальгін (2—4 мл 50 % розчину) або баралгін (5 мл) з димедролом (1—2 мл 1 % розчину) або промедолом (1 мл 2 % розчину), при кашлі — кодеїн (0,015 г усередину). У разі гострої недостатності дихання застосовують постійну інгаляцію кисню, при недостатності серця — серцеві глікозиди. Якщо є ознаки зміщення середостіння, роблять плевральну пункцію з евакуацією рідини із плевральної порожнини.

Госпіталізація у терапевтичне (пульмонологічне) відділення. Транспортують на носилках: при вираженому болю — на боці на стороні ураження, а при явищах гострої недостатності дихання — у положенні напівсидячи; до прибуття в стаціонар забезпечують постійну інгаляцію кисню.