Причинами виникнення кровотеч при гінекологічних захворюваннях найчастіше бувають доброякісні і злоякісні пухлини матки (фіброміома, рак шийки і тіла матки, пухирний занос, хоріонепітеліома), ендометріоз матки, гормональні порушення.

Фіброміома матки — доброякісна пухлина, розвивається у жінок віком після 30 років. Пухлина складається з елементів м’язової і сполучної тканини.

Симптоматика залежить від величини пухлини, її локалізації, а також від реакції на її ріст інших органів. При інтерстиціальній фіброміомі в результаті збільшення поверхні слизової оболонки матки і порушення її скорочувальної функції характерним є збільшення кількості крові, що втрачається під час менструації. При підслизовому розташуванні фіброматозних вузлів кровотеча зумовлена некрозом або руйнуванням капсули вузлів і часто має профузний характер.

При фіброміомі матки можлива поява ациклічних кровотеч. В результаті значної, що часто повторюється, крововтрати розвивається анемія, виникають непритомні стани, запаморочення, слабкість.

Другою характерною ознакою фіброміоми матки є больовий синдром, зумовлений розтягом пухлиною очеревини, яка покриває матку, а також тисненням на сусідні органи. При підслизовій фіброміомі, особливо якщо зона розташована в нижніх відділах матки, подразнюється ділянка перешийка матки, де особливо багато нервових закінчень, і біль може мати переймоподібний характер.

Діагноз фіброміоми матки установлюють на підставі характерних симптомів, даних клінічного (в тому числі вагінального, іноді й ректального) обстеження.

Невідкладна допомога показана при наявності маткової кровотечі та некрозу фіброматозного вузла і полягає в терміновій госпіталізації в гінекологічне відділення. Транспортують на носилках. При великій крововтраті хвору транспортують після виведення з шоку під прикриттям інфузійної терапії.

Рак шийки матки виникає найчастіше у віці 45—50 років. Він характеризується наявністю ракової виразки на піхвовій частині шийки матки; виразка може поширюватись назовні (екзофітна форма) і всередину (ендофітна форма). Може бути змішана форма раку, вона трапляється найчастіше.

Для раку шийки матки характерна поява кров’янистих виділень, ациклічних кровотеч, поступово наростаючого болю внизу живота і в ділянці поперека.

Кровотечі, що загрожують життю, при раку шийки матки виникають у запущеній стадії хвороби, а також після грубо проведених втручань (вагінальне обстеження, огляд шийки матки за допомогою дзеркал), фізичного напруження.

Невідкладна допомога. Холод на низ живота, туга тампонада піхви, інфузійна терапія.

Госпіталізація термінова в гінекологічне відділення. Транспортують на носилках.

Рак тіла матки трапляється рідше, ніж рак шийки матки, в основному у жінок старшого віку. Одним із ранніх симптомів є білі водянистого характеру, до яких приєднуються кровотечі спочатку у вигляді невеликих кров’янистих виділень, а потім різко виражені, значні. Біль настає в запущеній стадії пухлинного процесу.

Невідкладну допомогу при раку шийки матки подають у зв’язку з профузною кровотечею, яка зумовлюється некротичним розпадом пухлини. Вона полягає в терміновій госпіталізації таких хворих у гінекологічне відділення.

Хоріонепітеліома (хоріокарцинома) розвивається в основному у жінок дітородного віку, найчастіше після пухирного заносу, але може виникнути й після родів або аборту. Проявляється ациклічними кровотечами із статевих шляхів, які мають тривалий і рєцидивуючий характер. Особливо небезпечні профузні кровотечі з метастатичних утворів піхви.

Діагноз установлюють на підставі даних анамнезу та огляду. Матка дещо збільшена, м яка, характерна наявність двосторонніх кістозних, іноді великих, утворів у ділянці яєчників.

Невідкладна допомога звичайно потрібна при наявності кровотечі, особливо з метастазів піхви, яка часто має профузний характер. Для тимчасового спинення кровотечі роблять тугу тампонаду піхви.

Госпіталізація термінова в гінекологічне відділення під прикриттям інфузійиої терапії. Транспортують на носилках.

Дисфункціональні маткові кровотечі зумовлені порушенням секреції статевих гормонів яєчників і характеризуються чергуванням періодів затримки менструації різної тривалості (від 5—6 тижнів до 2—4 місяців) з періодами кровотечі. Остання може бути як короткочасною, так і дуже тривалою, а в деяких хворих і дуже значною. Найчастіше дисфункціональні кровотечі спостерігаються в період становлення менструальної функції у дівчаток (ювенільні кровотечі) і в період згасання функції яєчників (клімактеричні кровотечі), але можуть траплятися і в будь-якому віці.

Невідкладна допомога. При ювенільних кровотечах для гемостазу краще застосовувати препарати естрогенної дії: внутрішньом’язово 2 мл 0,1 % розчину синестролу (20 000 ОД) або 15 000—20 000 ОД фолікуліну. Найчастіше кровотеча припиняється у найближчі 24—48 год. До призначення синтетичних аналогів прогестерону треба підходити обережно, оскільки вони часто спричиняють нудоту і блювання, а кровотеча припиняється пізніше, ніж при використанні естрогенів. 

Виникнення кровотечі в період статевого дозрівання є показанням для обов’язкової госпіталізації в гінекологічне відділення.

При маткових кровотечах у клімактеричному періоді призначають кровоспинні засоби:    кальцію глюконат (10 мл 10 % розчину), вікасол (5 мл 1 % розчину) внутрішньом’язово, амінокапронову кислоту внутрішньовенно та ін.; засоби, які скорочують матку: окситоцин — 1 мл (5 ОД) або пітуїтрин — 1 мл (5 ОД) внутрішньом’язово, гормональні препарати (андрогени, синтетичні прогестини).

Госпіталізація в гінекологічне відділення. Транспортують на носилках.