Фібриляція шлуночків — порушення ритму серця, яке полягає в некоординованих асинхронних скороченнях окремих міофібрил шлуночків. Відсутність систоли шлуночків призводить до зупинки кровообігу і клінічної смерті.

Етіологія і патогенез. Фібриляція шлуночків часто виникає у гострому періоді інфаркту міокарда і є основною причиною раптової смерті. Вона розвивається на фоні таких захворювань серця, як міокардит, міокардіосклероз, кардіоміопатія, а також при інших порушеннях ритму серця, коронарній недостатності, інтоксикації серцевими глікозидами.

Виділяють первинну і вторинну фібриляцію шлуночків. Первинна виникає у хворих із захворюваннями серця без виражених проявів недостатності кровообігу, вторинна — у більш тяжких випадках, на фоні виражених явищ застійної недостатності кровообігу.

Клінічна картина відповідає зупинці кровообігу. На ЕКГ крупні або дрібні безладні хвилі.

Невідкладна допомога — див. «Серцево-легенева реанімація».

Госпіталізація. Усіх хворих з фібриляцією шлуночків, навіть у випадках ліквідації її на догоспітальному етапі, госпіталізують у відділення (блоки) інтенсивного нагляду, лікування та реанімації при інфарктних відділеннях. Транспортують на носилках.