Після прибуття в осередок масового ураження лікар швидкої допомоги повинен з’ясувати кількість потерпілих і тяжкість їхнього стану, характер пригоди, які додаткові сили і засоби потрібні для ліквідації осередку ураження, доповісти про все це старшому лікареві оперативного відділу. При дорожньо-транспортних подіях треба записати номери автомобілів, що потрапили в аварію, і прізвища водіїв, повідомити про це в Державтоінспекцію.
Якщо є можливість, треба зажадати від адміністрації установи, підприємства, гуртожитку, в яких або поряд з якими виник осередок масового ураження, виділити приміщення для організації тимчасового медпункту; залучити до роботи медичний персонал інших лікувальних закладів, а також використати наявні на місці обладнання, інструменти та ін.; визначити порядок подання допомоги, розподілити обов’язки як ,серед персоналу своєї бригади, так і того, який прибув пізніше.
При розподілі обов’язків треба забезпечити внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування, подання першої лікарської допомоги за життєвими показаннями і нагляд за визволенням потерпілих (з-під руїн, завалів і т. д.), їх реєстрацію, підготовку до евакуації. При реєстрації зазначають відомості про хворого (прізвище, ім’я, по батькові, вік, стать, професія, місце роботи, домашня адреса), діагноз та обсяг поданої допомоги. На кожного потерпілого, незалежно від тяжкості його стану, заповнюють виїзну карту.
Транспортування хворих і потерпілих з осередку масового ураження здійснюють у певній послідовності. У першу чергу відправляють у відділення реанімації потерпілих з вираженими, але сумісними з життям розладами основних функцій організму, у другу — потерпілих у тяжкому стані, але без виражених розладів гомеостазу, які потребують термінової госпіталізації у відділення різного профілю; потім транспортують потерпілих з легшими травмами і, нарешті, з ушкодженнями, що несумісні з життям.
Лікар бригади підтримує постійний телефонний або радіозв’язок з диспетчером станції. Він бере особисту участь або доручає досвідченому фельдшерові організацію визволення потерпілих, стежить, щоб їм не завдавалось додаткових ушкоджень.
У разі потреби транспортування здійснюють з одним супровідним медичним працівником, який, прибувши в стаціонар, негайно доповідає старшому лікареві оперативного відділу і передає всі потрібні відомості у відділ госпіталізації диспетчеру напряму.
При винесенні потерпілого з автомобіля головне — додержування правильного положення його тіла (вісь: голова — шия — грудна клітка). Це пов’язано з тим, що при автокатастрофах часто бувають переломи у шийному відділі хребта. Перед винесенням потерпілого його укладають на сидіння, а носилки встановлюють, немов продовжуючи їх горизонтальну вісь. Виймають потерпілого два-три санітари за голову та одяг або за голову і тулуб (рис. 1,2).
Коли є потреба терміново винести потерпілого з автомобіля, санітар однією рукою, підведеною через пахвову ямку потерпілого, підтримує його голову, а другою захоплює передпліччя, після чого обережно виймає його з салона автомобіля і кладе на землю (рис. 3). Якщо для перекладання потерпілого треба трохи підняти, то той, хто подає допомогу, стає біля його узголів’я і підводить руки під плечі (рис. 4) або, ставши на одне коліно збоку від потерпілого, підводить руки під лопатки, голову і шию.
Одяг і взуття розрізують по швах.
Є кілька способів перекладання хворого чи потерпілого на носилки. Коли є доступ з обох боків, два чоловіки стають з одного боку від хворого чи потерпілого на однойменне коліно, один підводить руки під голову, шию і спину, другий — під крижі і гомілки. Трохи піднімають хворого чи потерпілого з деяким нахилом у свій бік, рівномірно, без поштовхів, підтримуючи ушкоджену частину тіла (рис. 5, а). Третій, який перебуває з другого боку, підсуває під потерпілого носилки (за середину) трохи піднімаючи їх ближній до себе край (рис. 5, б). Обережно опускають потерпілого на носилки й тривають ковдрою. Носилки одночасно піднімають за и і несуть потерпілого головою вперед до заднього а санітарного автомобіля.
Якщо доступ с тільки з одного боку, то ті, хто подає допомогу, стають над потерпілим або поряд із ним, піднімають і перекладають його на носилки (рис. 6,7).
В окремих випадках хворого чи потерпілого можна носити на руках (рис. 8), на стільці, підручних засобах.
Якщо немає протипоказань, потерпілий чи хворий пересуватися сам з допомогою медичного працівника (рис. 9) .
Ті, хто несе носилки, йдуть не в ногу, короткими кроками, злегка згинаючи ноги в колінах. Передній попереджує про всі перешкоди, що трапляються на дорозі, у темряві дорогу освітлюють фарою автомобіля, ліхтарем та ін..
Піднімаючись сходами або вгору, потерпілого чи хворого несуть головою вперед (за винятком випадків, коли ушкоджені ноги), причому той, хто це попереду, опускає носилки якомога нижче, а той, хто йде позаду, навпаки, піднімає їх, щоб зберегти горизонтальне положення потерпілого.
На спуску потерпілого несуть ногами вперед (крім випадків, коли ушкоджені ноги), при цьому той, хто йде попереду піднімає носилки, а задій опускає їх. Після евакуації усіх потерпілих лікар доповідає відповідальним працівникам міліції, управління охорони здоров’я, старшому лікареві оперативного відділу про кількість потерпілих, здійснені заходи і тільки з їх дозволу повертається на підстанцію.