Повішення — вид механічної асфіксії, що виникає в результаті здавлення шиї петлею під дією маси тіла. При повішенні здавлюється трахея і крупні судини, які забезпечують кровопостачання головного мозку. Перебування в петлі понад 3 хв спричиняє знепритомнення. При атиповому розташуванні петлі може спостерігатись зміщення другого шийного хребця, при цьому смерть настає швидко в результаті здавлення довгастого мозку зубом цього хребця.

Ознакою повішення є наявність странгуляційної борозни на шиї. Розташування борозни залежить від типу петлі, а вираженість — від матеріалу, з якого зроблена петля, та експозиції.

Крім странгуляційної борозни ознаками повішення є різкий ціаноз шкіри обличчя, затиснутий між зубами і висунутий із рота язик, субкон’юнктивальні екхімози, сліди мимовільного сечовипускання та дефекації.

Невідкладна допомога. Треба терміново звільнити потерпілого з петлі, покласти його на спину на тверду поверхню, надавши голові і верхній частині тулуба підвищеного положення, і приступити до негайного етапу серцево-легеневої реанімації з наступним максимально швидким переходом до спеціалізованого етапу.

Під час інтубації трахеї, яку треба робити швидко (до 15 с) на фоні достатньої оксигенації, слід пам’ятати про можливу регургітацію шлункового вмісту. Щоб запобігти цьому, можна користуватися прийомом Селліка (компресія стравоходу надавлюванням на перснеподібний хрящ).

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії тільки після відновлення діяльності серця. Транспортують на носилках у положенні лежачи. Під час транспортування роблять штучну вентиляцію легень з максимальною оксигенацією суміші, що вдихається, в разі потреби — непрямий масаж серця. Якщо передбачається тривале транспортування (більш як 20 хв), внутрішньовенно вводять 40 % розчин глюкози (20 мл) і фуросемід (40 мг). При транспортуванні треба пам’ятати про можливість перелому в шийному відділі хребта і бути обережним під час перекладання потерпілого на носилки.