Бригади швидкої медичної допомоги досить часто виїжджають для подання допомоги особам у стані алкогольного сп’яніння. У цих випадках не завжди вдається достовірно зібрати у хворого (потерпілого) анамнез і здійснити об’єктивне обстеження. Найчастіше при обстеженні таких пацієнтів постає низка труднощів, оскільки Воно проводиться на вулиці, в громадському місці, установі.

Внаслідок цього подавана допомога може бути неповноцінною, а госпіталізація — недосконалою. Іноді замість медичного стаціонару такі особи потрапляють у витверезник. У потерпілих в стані алкогольного сп’яніння найчастіше діагностують гостра розлади мозкового кровообігу або черепно-мозкову травму. Лікар швидкої допомоги не завжди правильно оцінює ступінь тяжкості алкогольного сп’яніння та загрозливу для життя інтоксикацію алкоголем, що може мати серйозні наслідки для здоров’я пацієнта.

При обстеженні треба використати дані, добуті від оточуючих, співробітник, родичів, знайомих і випадкових очевидців. Дуже бажано з’ясувати механізм травми, необхідно зважати на можливість ушкодження внутрішних органів. Нерідко обстеження осіб у стані алкогольного сп’яніння утруднене розвитком у них рухового збудження. У зв’язку з цим може трапитись  що не буде Діагностовано завуальоване гостре захворювання або травматичне ушкодження. Іноді діагноз важко поставити навіть висококваліфікованому спеціалістові. Тому при найменшому сумніві потерпілого в стані алкогольного сп’яніння треба госпіталізувати. Всі особи, навіть легкотравмовані (з саднами, гематомами), підлягають направленню в лікувальні заклади для уточнення діагнозу та лікування. Доставляти таких хворих у витверезник забороняється.

При огляді осіб у стані алкогольного сп’яніння треба старанно досліджувати органи грудної клітки, живота і таза. Особливу увагу слід звертати на наявність саден і гематом, оскільки потерпілий може не реагувати на пальпацію місця перелому. При огляді важливо виявити або виключити такі симптоми, як кровотеча з носа, вух, рота, деформація і патологічна рухомість кісткових сегментів, ротація, вкорочення кінцівок. Особливу настороженість має викликати наявність тахікардії, брадикардії, аритмії, артеріальної гіпертензії, задишки, патологічних типів дихання, кровохаркання, кашлю, хрипів, притуплення легеневого звуку, болісності при пальпації живота, симптомів подразнення очеревини, змін перистальтичних шумів, відсутності печінкової тупості, змін у конфігурації живота або грудної клітки. Виявлення деяких неврологічних симптомів також може бути показником розвитку загрозливого стану. До них належать парези, паралічі, порушення чутливості і функції черепних нервів, поява менінгеальних знаків патологічних рефлексів.            

При гіперкінезії, коли хворий не дає себе оглядати, треба звертати увагу, які кінцівки залишаються без руху або відстають у русі. При зниженні обсягу активних рухів у кінцівках хворого треба госпіталізувати.

Найчастіше не діагностуються такі тяжкі захворювання та ушкодження, як інфаркт міокарда, Непрохідність кишок, перфоративна виразка шлунка, гострі розлади мозкового кровообігу, коми різного генезу, отруєння хімічними речовинами, харчові токсикоінфекцій, переломи кісток.

Вирішуючи питання про госпіталізацію осіб у стані алкогольного сп’яніння, треба додержувати такого правила: краще госпіталізувати здорового, ніж направити у витверезник хворого.

Подання медичної допомоги, незалежно від тяжкості ушкоджень, має бути по можливості повним і здійснюватись на місці пригоди (захворювання) або в салоні санітарного автомобіля. Усі заходи треба здійснювати швидко, щоб не затримувати госпіталізацію  оскільки на догоспітальному етапі допомога не може бути подана в такому обсязі, як у стаціонарі.

Лікар швидкої допомоги повинен пам’ятати, що тяжка алкогольна інтоксикація з непритомністю є гострим, що безпосередньо загрожує життю хворобо, станом. Такому хворому треба на місці розпочали інфузійну терапію, за показаннями — інтубацію трахеї, штучну вентиляцію легень і тільки після цього госпіталізував його.