Гостра непрохідність кишок виникає внаслідок порушення проходження кишкового вмісту по різних відділах тонкої і товстої кишок. За механізмом виникнення розрізняють механічну і динамічну гостру непрохідність кишок.

Механічна непрохідність характеризується вираженими порушеннями гомеостазу. Причини їх різні. Передусім це розлади водно-електролітного обміну (дегідратація, гіпокаліємія), які призводять до порушення загальної і портальної гемодинаміки внаслідок припинення надходження рідини з кишок у ворітну вену.

Виділяють три фази перебігу захворювання: початкову (перші 13—16 год), що характеризується гострим приступоподібним болем, який іноді призводить до розвитку шоку; фазу інтоксикації (12—36 год), коли біль переходить у ниючий, перистальтика зникає, з’являється блювання кишковим вмістом; фазу перитоніту, або термінальну (через 36 год).

Механічну непрохідність кишок поділяють на странгуляційну, обтураційну і змішану.

Странгуляційна непрохідність трапляється частіше, ніж обтураційна. Виникає при завороті, вузлоутворенні, защемленні кишок, що призводить до порушення кровообігу в брижі і стінці кишки. Найчастіше странгуляційна непрохідність виникає при завороті тонкої кишки, звичайно після ситої їди, прийманні сольового проносного, коли є спайки.

Клінічна картина. Початок захворювання гострий, бурхливий. Стан хворого прогресивно погіршується. З’являються інтенсивний переймоподібний біль у пупковій і надчеревній ділянках, нудота, багаторазове блювання спочатку з’їденою їжею, потім жовчю, а далі — шишковим вмістом. Можливий розвиток больового шоку. Язик сухий, обкладений брудним нальотом. Відходження газів, дефекації немає. Спочатку живіт м’який, неболючий. Спостерігається посилення перистальтики, потім вона зникає. Через 3—6 год з’являються здуття й асиметрія живота. Пальпаторно іноді визначається затвердіння — зона странгуляції.

Виявляється позитивний синдром Склярова (шум плеску). Пальпується розтягнута петля кишки, що контурується через черевну стінку (симптом Валя). Перкуторний звук у бічних і нижніх відділах живота притуплений. Надалі швидко наростають явища інтоксикації, дегідратації, розвивається перитоніт.

Обтураційна непрохідність найчастіше виникає пhи перешкоді в товстій кишці. її причини — калові камені, сторонні тіла, доброякісні і злоякісні пухлини. Спостерігається переважно в осіб похилого віку після інсульту, інфаркту міокарда, перелому шийки стегнової кістки, при тривалому постільному режимі та порушенні акту дефекації.

Клінічна картина залежить від локалізації перешкоди. При обтурації товстої кишки блювання частіше немає, воно виникає тільки в пізній стадії захворювання; спостерігаються тенезми. Спочатку настає короткочасний понос, надалі — затримка газів і випорожнень, але з позивами до дефекації. Біль помірний у лівій половині, живота. Під час переймоподібного болю аускультативно виявляються звучні кишкові шуми. Живіт іноді асиметричний внаслідок переповнення і здуття товстої кишки. Симптоми подразнення очеревини з’являються пізно. При ректальному обстеженні визначається симптом Обухівської лікарні (порожня роздута ампула прямої кишки) — патогномонічний симптом непрохідності товстої кишки.

Обтураційна непрохідність тонкої кишки має бурхливий перебіг. Рано з’являються блювання, інтенсивний переймоподібний біль. У перші години здуття живота немає, проте виявляються видима перистальтика, посилені кишкові шуми, може бути одноразове значне випорожнення. Через 5—6 год перистальтика зникає, розвивається здуття живота, перестають відходити гази.

Змішана непрохідність найчастіше зумовлена спайковим процесом на грунті перенесеного запалення або операції на органах черевної порожнини. Сприяють важке фізичне навантаження, переїдання.

Непрохідність може бути спричинена перетяжкою або защемленням кишки спайкою (странгуляційна) і перегином кишкової петлі або здавленням її спайками (обтураційна). Найчастіше змішана непрохідність локалізується в ділянці клубової кишки.

В анамнезі хворі відзначають часті приступи переймоподібного болю, що супроводиться блюванням, затримкою випорожнень. Біль посилюється при фізичному навантаженні, погрішностях у дієті. Блювання частіше виникає під час больового приступу.

Причиною змішаної непрохідності може бути інвагінація (заглиблення однієї ділянки кишки в іншу). Цьому сприяють органічна патологія (спайки, пухлина, дивертикул) і функціональні порушення (спазми, парез).

При інвагінації слідом за петлею кишки в ділянку іншої потрапляє і її брижа, що в запущених випадках призводить до необоротних змін у кишці (некроз). Найчастіше заглиблюється клубова кишка в сліпу, але можливі й інші варіанти.

Інвагінація характеризується бурхливим початком з сильним переймоподібним болем у животі. У черевній порожнині пальпується пухлиноподібний утвір. У випорожненнях з’являється кров (рідкі випорожнення із слизом і кров’ю).

Пульс, артеріальний тиск і температура тіла спочатку нормальні. Живіт помірно здутий, м’який. При пальцьовому обстеженні прямої кишки іноді пальпується інвагінат.

Динамічна непрохідність кишок. Виділяють два види динамічної непрохідності: спастичну і паралітичну.

Спастична непрохідність може виникати при захворюваннях нервової системи, недоїданні, гіповітамінозі, гіпокаліємії, коліті, отруєнні свинцем. При цьому настає стійкий спазм окремих ділянок кишки. Надалі, коли причину не усунуто, може розвинутись парез кишок.

Спазм кишок триває від кількох годин до кількох днів. Стан хворих при цьому залишається задовільним. Турбують переймоподібний біль у животі, нудота, блювання. Живіт м’який, неболючий, симптомів подразнення очеревини немає. При аускультації вислухуються звичайні кишкові шуми. Спостерігається затримка газів і випорожнень.

Паралітична непрохідність завжди вторинна і розвивається при захворюваннях органів черевної порожнини, ускладнених перитонітом. її розвиткові сприяють ацидоз, діяння токсичних продуктів розпаду, які гальмують моторику кишок. Вона може бути наслідком травми органів черевної порожнини й заочеревинного простору, крововиливу у брижу, тромбозу та емболії мезентеріальних судин,.

Невідкладна допомога. При всіх видах гострої непрохідності кишок не можна застосовувати обезболюючі і проносні засоби, очисні клізми. Можна ввести спазмолітики (папаверин, платифілін) і антигістамінні препарати (супрастин), а також використовувати газовідвідну трубку. У разі, нестримного блювання доцільне введення шлункового зонда через ніс. При порушенні гемодинаміки треба розпочати активну детоксикаційну терапію (рєополіглюкін, поліглюкін, розчин глюкози, гемодез, розчини кристалоїдів). У зв’язку з розвитком недостатності дихання показана інгаляція кисню.

Госпіталізація термінова в хірургічне відділення. Транспортують на носилках у положенні лежачи.